я не доказую слова до кінця
залишаю посланих напівдорозі
у невідоме
і сам однією ногою вже за дверима
а інша так і застрягла
в ополонці
най би хто з води підштовхнув
та ж нікому
най би хто тяг на дно
але знов - нікого
люди звикли що коли падають
то голосно
або вже надто пошепки
аби всі говорили
аби ніхто не чув
як вони у падіннях в повітрі
гублять ключі
від усих відчинених дверей
і коли вони випадково
стають невагомими
я ж часто завше недопиваю
склянку води з льодом
залишаю комусь
хто є більш спраглий
і вип*є те все більш
ніж до дна
я не добиваю тарілку
не до друзків
я не доїдаю хліба
не до крихт
бо ж не можу
витягнути одну ногу з ополонки
а іншою переступити за двері
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516556
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2014
автор: Олеся Новик