Коли вечір місто криє
коли дощ із неба ллє
в мене в серці тільки злива
котра душу й досі рве
Я собі на кришу сяду
та й буду дивитись в даль
на життя своє я гляну
та надходить знов печаль
І вона мене зігріє
і підкаже що робити
я завжди у неї вірю
бо їй вдасться захистити
Я немав ніколи друзів
був завжди один як вовк
всі обходили по кругу
та боявсь робити крок
Та привик я вже до цього
кращого мені не треба
Бо Самотність біля Бога
й захищає від проблеми
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516401
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 08.08.2014
автор: Arthur Savchuk