допоки кров вирує в артеріях як глибоко попід землею нафта
і серце цілує зсередини уривчасто швидко легко наповнені киснем груди
звільняй свій страх ув'язнений в одному з квадратів пам'яті
міліметр за міліметром..
ми завжди уникали того чого дійсно понад усе хотілося
так ніби вийняли в оренду власний життєвий простір
поки не прокреслили шкіру лінії ледь помітні тонкі
перших осінніх зморшок..
а час розпружується ніби металева пружина перед тим як от-от знову стиснутись в крапку
тихшають кроки у коридорі лікарняного світла
якби мені випав шанс все змінити я б все одно не вчинила інакше -
тому що інакше ми б не зустрілися..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516238
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2014
автор: Майя Грозова