З глибокого потоку слів
Я розуміла лиш твоє мовчання
І на устах завмерли ті слова німі,
Слова, які я вчила на світанні.
З думок печальних із чужих печер
Я здобувала ще скарби безцінні,
Але у пошуках забула основне,
Що лише ти мені тепер потрібен.
Ну що сказати,може це брехня
І я насправді більше не кохаю.
Купаюся у знайдених скарбах ,
Але у снах тебе лиш зустрічаю.
Мовчу,бо серце ще болить
Шукаючи шляхи назад, до тебе,
Але я зруйнувала ці шляхи ,
Тоді у них не було вже потреби.
Я воїн. Сильна та слабка.
Я дівчина ,що прагнула до щастя
Пробач мене ,я більше не така
Усе змінилося …змінилося на краще.
Спасибі, що ти був у цім житті
Цей досвід я буду довго пам’ятати
І на кордонах пристрасних вітрів
На їхніх крилах буду щастя малювати
Пробач мені ,що я тоді пішла
Закрила двері перед цим коханням.
Пробач ,тоді я сильною була,
Але підкорена твоїм коханням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516126
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Василина Бойко