[i]За вікном вже потроху світлішає,
Та ще спить біля дому трава.
Боже мій, Ви ще досі у іншої,
Призабувши, що я ще жива…
Олена Іськова[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
Цілий день Ви мрійливо-грайливі,
Мов нічого в ночі не було.
Трусить осінь цукати зі сливи,
Сонце в небо веселку вплело,
Стиглість яблук наповнило соком,
Тай пряде із травинок парчу.
Доторкнетесь, немов ненароком…
Я — не плачу. Я, просто, мовчу.
І байдуже чи ранок чи вечір,
Чи вже осінь змінила зима.
Може встати—зібрати Вам речі?
Тільки сил уже зовсім нема.
От би сльози омили від бруду—
Я б у вирій безкрилим пташам!
Може там помолюся й забуду,
Як за ніч цю зотліла душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2014
автор: Олена Іськова-Миклащук