Моя, Україно! О, земле моя!
Ну, як же тебе не любити?
Коли ти найкраща у світі земля.
Ну, як же мені не радіти?
Коли у тобі народився й зростав,
Як квітка, що квітне у полі,
Й тепер на дорогу свою уже став,
Тепер творю сам свою долю.
О, як же люблю твої ранки ясні,
І трав буйноцвіття густе,
І хвилі блакитні у старім Дніпрі,
І сонце твоє золоте.
Який тільки ворог на тебе святу
Своє люте око не клав,
Народ вів за тебе страшну боротьбу,
Від ворога всяк захищав.
Тепер незалежна й така молода,
А роки ж то ллються невпинно.
О, нене моя! О, земле свята!
Ти тільки живи Україно!
І завжди на заздрість усім процвітай,
І квіткою квітни у полі,
Лиш вічно живи, тільки не помирай,
Бо ти моє щастя і доля.
30. 07. 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515956
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: Віктор Остроух