Даруйте, пан Путін, не віримо!
Ти хочеш щоб сонце сходило,
У небо повільно здіймалося?
До ніг тобі світло падало,
І променів нитки слалися?
Ти хочеш війну не бачити,
На сході сусідом розв`язану?
Де його брехня, слід зазначити,
Російським каналом позначена.
Не звести тобі нас лобами,
Не вплутати в свої обмани!
І бруду твого в чисті душі,
Не візьмем, залиш в своїй туші.
І нащо твоя агонія,
Що з плеча рубає варвара?
І ця твоя гнила манія,
Батьків для дітей вже втратила.
Чуже тобі знадобилося,
Щоб чвари в народах ширити?
Із дому свого хочеш вимести,
Сусідам непотріб вкинути.
Не думали ми, не гадали,
Що злодій ти в нашій хаті.
Ярмо собі сам одягаєш,
А наш ти народ не зламаєш.
До всіх не байдужих звертання,
Всі станемо миром звичайно.
Не пустимо в дім свій отару,
З цинізму, брехні й автомату.
Хоч сіє між нас ворожнечу,
Не думаєм ми про втечу.
А з свого ганебного кроку,
Впаде вона в яму глибоку.
І щоб не забила нам голови,
Російська брудна агітація.
Даруйте пан Путін, не віримо,
Геть ти і твоя окупація!
20.04.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515765
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.08.2014
автор: Олена Соляник