Зростили ми ліси на крові.
Повиростали на кістках.
Самотні мальви в чистім полі.
Самотні птахи в небесах.
Вже не почують клич діброви.
І голос більш не промайне.
Самотні колоси у полі.
Самотнє небо без тебе.
Герою, рідний мій, герою,
Чи пам’ятатимуть тебе?
Чи може вітер в чистім полі
То загуле,то промайне?
І заклекоче в небі птаха
Про тебе сумно й знов у вись.
А вдома буде твоя мати
Кричати: «Сину повернись»
І ніби знову у пелени
Її огорне сивина.
О рідна матінко, не треба
Твоїх сліз гірких. Все дарма
І прокричать «Героям слава»
У землю чорну і сиру
Тебе загорнуть і ласкаво
У путь останній проведуть
І лише посивівша мати
Не буде стримувати сліз.
Стоять навколо лиш солдати
І постріли летять у вись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515685
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 05.08.2014
автор: Сновида