Шовковим доторком голубилось літо
Ніч дихала п’яними зорями
Засинало натомлено місто
Заховавшись за стрункими тополями
Твої вуста з моїми зливалися
Душ мелодія лагідно бриніла
Ліхтарі химерами ввижалися
І рука від твого дотику тремтіла
Твої очі кольору моря
І в них шторм такий навіжений
Я з тобою не знатиму горя
А світ кохання новий, незбагненний
Ти обіймаєш мене, мов царівну
І корона з ромашок вінчає волосся
Цю картину ніжну і дивну
Місяцю взнать довелося
Він своїм жовтим нутром
Наші сканує обличчя
Щоб хтось небесним пером
Одружив нас на цілі сторіччя
Гірською річкою кохання нуртує
«Лиш твоя»,- тобі прошепочу
Хай доля нам спільні візерунки малює
Бо інакше і думать не хочу
© Леся Приліпко,04.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2014
автор: Леся Приліпко-Руснак