Ти не прийдеш, а я однак чекаю,
Свій сон жену - хоч відчуваю втому.
Беру до своїх рук горнятко чаю
і подумки пливу до свого дому.
Мій дім - це ти!Де голос твій лунає,
де погляд твій зоріє в саму душу
і сверлить, вабить, палить, роздягає,
вичавлює останнє, душить, сушить.
Мій дім - це ти! І все доволі просто:
моя фортеця, неприступна брама.
Я в нім твоя як є - простоволоса,
оголена , усміхнена і боса,
без спогадів з минулого і краму.
Мій дім - це ти! Я ніби бездиханна,
коли торкнутися тебе не маю змоги,
щодень пускаюся у нелегку дорогу,
щоби зізнатися собі, не тільки Богу,
що я твоя, що ось воно кохання...
Як жити з цим? Щомить горю як свічка
і дослухаюся до кроків опівночі.
Ти не прийдеш...а я чекаю звично,
бо ти мій дім і у тобі мій спокій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515433
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2014
автор: Meggi