Каштан одинокий,
Біля криниці росте,
Його корінь глибокий
Мою памя'ять зітре
Я забуду все,
Всі спогади сумні,
Тільки в страшному сні
Вони присняться мені
Розпочну все з початку
Не дійшовки до кінця,
І поставлю печатку
На старі почуття
Може колись,
Я зніму це клеймо,
Мені скажуть молись
На старе полотно
А може й ні,
Все буде не так,
Можливо на коні,
Я закінчу цей шлях
А може впаду
На глибоке я дно
І усім розкажу,
Що мені все одно,
Що мені все байдужі
Ці плани чужі,
Але ранять у сердце
Й болять у душі
По тілу пускають
Електричні нитки
Напевно не знають
Своєї мети,
Сліпі і холодні
Їхні очя й сердця
І думки їх голодні
Блукають навмання
Шукають поживи
У морі людськім
Не бачать провини
У собі самім
Та мені все байдужі
Ці плани чужі,
Але ранять у сердце,
Й болять у душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515015
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: Ваня Лазар