Не плачте, мамо…
Не сумуйте і не плачте, мамо,
Я живий і скоро повернусь.
Прийде час і я загою рани -
На Марійці нашій одружусь.
Онучків народимо багато,
Знаю, як Ви мрієте про них,
Ми назвемо внука так, як тата,
Які мужньо впали за живих.
А онуку наречемо Вами,
Нехай вільно, праведно росте,
Тільки не сумуйте, люба мамо,
Зійде нам ще сонце золоте.
В Україні весна розквітає,
Сад залитий білим молоком,
А у нас мороз не відпускає
І собачий холод за вікном.
Дочекайтесь, мамо, я вернуся,
Кажуть, що амністія гряде,
Тільки політичних, я боюся,
Воля стороною обійде…
…Сина дочекалася старенька,
Не впізнала - білий, немов дід.
І заголосила сива ненька,
Та й пішла до тата, на той світ.
30 березня 2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514787
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.08.2014
автор: Микола Паламарчук