Кукурікає півень в осонні,
Вітер смачних струсив мені груш.
Задивилась в колодязні очі бездонні,
Заковтнула наживку життя - гіркий куш.
Перестрибує з гілки на гілку,
Зве синичка до себе пташат.
Сльоза плямою мокрою в’їлась в сторінку,
Серце просить: "Коханий, не став, же ти мат."
Я, здригаючись судинами,
Тягнуся до твого в тривозі.
Обіймаюсь теплом, милуючись чарами,
І томлюсь, і молюсь в боязкім незнанні.
29.07.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2014
автор: Валентина Ланевич