Охоронці могил снять про те, як самі помирають.
Їм не ставлять хрести,
Бо жоден з світів
Їх за своїх не приймає.
Крізь кришталь у очах –
Стежки, щоб іти
На межі і поза межею.
І незнанно куди
Заведуть тебе сни –
Чи у лімб, а чи в емпіреї.
Охоронці могил снять про те, як самі помирають,
Вартові мавзолеїв рахують капкани у стінах.
В мені тисячі дір –
Це для бджіл нехай будуть соти.
І корінням упершись у небо,
Заплутую дротом
Я сітки, щоб ловити лушпиння галактик.
На межі не існують,
На межі лиш межа має вартість,
І лиш той бачить сни, хто у сон не боїться вертатись.
29 липня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514219
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.07.2014
автор: Софія Костицька