Біль різкий полонив усе тіло,
Сил немає, темніє в очах,
І тепер вже стає зрозуміло....
"Невже так обірветься мій шлях??"
Біль нестерпний, терпіти не сила,
Крик не стримати "Мамо, прости",
"Ти ж мене попід серцем носила,
Мамо, знай, мене вбили кати...."
"Мамо, вибач, що йду так невчасно,
За Вкраїну життя віддаю.
Моя доля - життя тут покласти.
Щоб ти жила у вільнім краю.
Вже страждання підходять до краю,
Смерть до мене впритул підійшла,
Тіло тлінне, воно помирає,
Але житиме вічно душа....
Погляд смерті пронизує наскрізь,
Боже мій!! Ну за що?? І чому??
Яка долі людської вартість??
І чи має вона ціну....
Катерина Макарук
(bard_of_pain)
28. 02. 2014p.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513604
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2014
автор: Mysteria