Омріяна воля
Життя українське на палю посаджене,
Панами в залізні кайдани наряджене,
Душа волелюбна гнітиться в лещатах,
А воля згубилась в похилених хатах.
Над нами голодні віки пролітали,
Згубилася скалка в козацькім кресалі,
Сокири щербаті, іржаві шаблі,
На стежці до болю знайомі граблі.
Брехнею годують по-спадку гнобителі,
Народ вільнодумний „хохлами“ помітили,
Великих до допрів віками саджали,
Щоб роду і племені злидні не знали.
Світанками ясними ластиться марево,
Давайте всією громадою вдаримо,
Добудьмо омріяну нашу свободу
І станьмо синами славетного роду.
Нащадки! Проснімось і скиньмо закови,
Гукнімо дідами омріяне слово,
Хай вихором грізним летить над полями,
Щоб вільні потомки пишалися нами.
11 листопада 2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513598
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.07.2014
автор: Микола Паламарчук