Жило-було симпатичне молоде дівчисько
Серед степу де гуляла слава запорізька.
Дівка мала стародавнє наімення Пріська
Й ні найменшого бажання йти служить до війська.
Та змінила якось дівка погляди армійські,
Як побачила у полі полчища чужинські.
Отоді пішла до війська
Молоденька Пріська!
Сумували дуже довго мама, тато й кицька,
Коли потяг доньки рушив до міста Хмельницька,
Там вивезли новобранку на високий пагорб,
Де стоїть Міноборони підготовчий табір.
Там сказали їй, що дуже гарна вона дівка,
Тож за зброю їй послужить снайперська гвинтівка.
Рада, що пішла до війська
Молоденька Пріська!
Жили в якімсь казематі, де відсутні двері,
А поспати можна лише на твердій фанері,
Годували, правда, смачно—всім мало не буде,
Бо торби з харчами добрі їм носили люди.
Й хоча Пріська була моцна й дужа, мов атлетка,
Їй надали поганяло «южна малолєтка».
Отаке чекало в війську
Молоденьку Пріську!
Далі, шановне слухацтво, мушу вам сказати,
Що єдина Пріська в роті жіночої статі,
А тому цілком логічний чинник той природний,
Що її бажали дуже старшина і ротний.
Конкуренція між ними склалася жорстока,
Аж командир роти скоро опинивсь без ока.
Такі пристрасті у війську
Чекали на Пріську!
Але якось у травневу і спекотну днину
Прилетів наказ військовий у їхню частину,
Щоб сідали вояченьки в танки і машини
І рушали визволяти Східну Україну,
В край де копанки, степи, кряжі і долини
І приречені Москвою хлопці в домовини.
Гордість тим, що служить в війську
Напала на Пріську!
Неприємності почались прикінці дороги,
Їхать через баб не було ніякої змоги—
І лягали під колеса, й пхали в дуло дулі
І здорові молодиці, і старі бабулі.
Але Пріська та друзяки геть не мали страху,
Стріляниною завдавши навіженим жаху.
Всяке може бути в війську,—
Зрозуміла Пріська!
Коли ж стали на Донбас сутінки лягати,
Полетіли нашим в спини кулі і гранати,
Наші мужньо прийняли усю міць удару
І почали відганяти зелену отару.
Вкрита стала вражим трупом довкружня долівка—
Прислужилась Україні Прісьчина гвинтівка.
Недарма пішла до війська
Молоденька Пріська!
Через день зелені хлопці знов пішли в атаку,
Лиш поперед себе гнали зграю баб .ракату,
Обступили українців спереду і ззаду
Й умовляли учинити їх військову зраду,
Обіцяли всьому складу й, перше, командиру
Купу грошей, пільг, машину і в Москві квартиру.
Отакі спокуси в війську
Чекали на Пріську!
Спокусився ж вражим благом командир загону
Й дав наказ, щоб йому здали зброю до патрону,
Але Пріська досить швидко взяла в руки справу
І зробила співслужбовцям отаку заяву:
В Україні мить настала надто вже тривожна,
Тож наказ такий злочинний виконать не можна!
Небезпека суперблизько—
Розуміла Пріська!
Як зв`язали командира, він зізнавсь, що зрадник
І який його купив і за скільки ватник.
У Міноборони хлопці послали записку,
Що вони своїм комбатом обирають Пріську.
Пріська швидко повела до нових звитяг—
Через місяць на друзки був розбитий враг!
Так геройкою із війська
Повернулась Пріська!
Так геройкою із війська
Повернулась Пріська!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513301
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.07.2014
автор: Олівець