Сьогодні згадую про вас,
Всі ті, померлі покоління.
Від вас іде моє коріння,
Яке слабує повсякчас.
Хоч ви давно в ріллю лягли,
Та прах ваш по цей день волає:
Бо коло вас хліба немає,
Бо ж і полову підмели.
Поставлю свічку на вікні,
На знак глибокої скорботи.
Припав цей день на день суботи
Коли молитися мені.
Ісусе мій! Живий мій Боже!
Молю Тебе, Твого Отця!
Будь з нами завжди, до кінця,
З Тобою правда переможе!
Помилуй мій народ стражденний,
Від гніту нового спаси!
Неправих дій не допусти,
Щоб був від голоду спасенний.
Нема страшнішої з смертей,
Аніж від голоду конати.
Коли не може бідна мати
Нагодувать малих дітей.
Вісімдесятий рік прийшов –
Річниця жаху, геноциду.
Стаємо, друже, на молитву,
За тих, хто хліба не знайшов,
І десь поліг на шлях затертий,
Або десь кинутий в кагат.
Це був моєї мами брат,
Що не прийшов з долини смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513226
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.07.2014
автор: dovgiy