«Скажи мені, чому ти плачеш?
Чому про себе даєш знать,
Чому мене ти відволікаєш?
Чому повинен сумувать?»
«Я тридцять сім тяжких ударів
Для тебе вдарило як раз,
Я горе смерті подолало,
Я билося в сутінках кохання між двох вогнів!
А ти мене в вогні Майдана –
Мов в прірву кинув добивать!»
«Я думав, що до волі, разом з тобою
Шлях тяжкий пройшли,
Що ти тепер як щит сталеве –
Не взяти мур твій уже ні чим.»
«Ні не сталеве, радикальне!
Мою ти бронь давно згубив,
Тепер я плачу як в останнє,
Щоб ти мій дух не полетів.
Я буду стукати тихіше,
Ти слухай поштовхи мої,
Не забувай, ще є сердечка,
Які підтримують твій мир.»
26.06.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512956
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2014
автор: mexanik