Пишу листи щодня у відчай,
У безнадію та неспокій
Листи пишу…
Мої думки, неначе слідчий,
Що контролює крок за кроком,
Якщо грішу…
Сни незбагненні, невловимі,
Незрозумілі, ніби руни,
Відповідь шлють…
А також образи незримі,
Що рвуть на шмаття нерви-струни,
Щоразу рвуть…
Народжуюсь і помираю,
А сонце сходить і заходить
Не день, не два…
Пишу листи, кому,не знаю…
Нехай чиясь душа знаходить
Мої слова…
Шукати, ті забуті ноти,
Які лід в серці розкололи б
Що норовить…
Колишні спогади скорботи,
Увіковічити, відколи
Кров стугонить..
А за вікном туман, чи морок,
Завісою світ укриває
Ніби стіна…
Вже безнадія…з краплі – море,
Дев‘ятим валом з ніг збиває,
Тих снів – ціна…
У просторі часу зустріну
Знайому хвилю, невловиму:
«Тремти, не зруш…»
І знаю, відчаю на зміну,
Надія спалахне незримо –
Відлунням душ…
21.07.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512875
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.07.2014
автор: Лина Лу