Я давно вже нестерпно грішна
Перед сном я не молюсь давно
У молитві не прошу Господа,
Щоб вселив в мені світло й добро
Я забула дорогу до храму
Поклик серця туди не відводить
Я давно вже на вік поранена
І до мене мій Бог не приходить
Я щоночі, лише, гірко плачу
Бо не маю підтримки і сили
І нехай мене Бог мій пробачить,
Що я стала занадто не щира.
І я вірю в любов після сексу
А ти вчив мене, Боже, не тому
Я грішу з кожним днем усе більше
І торкаюсь до тіла рукою.
Я сьогодні у розпачі гніву
Я втомилась від власного болю
Так, створила собі кумира
І на бій я з собою виходжу
Я так хочу бути кохана
Я так хочу літати, без бою
Я чіпаюсь за небо руками
Я лікую в собі тонни болю.
І весь всесвіт, для мене пустиня
Корчу з себе занадто розумну
Я на вік вже приречена, точно
Та ніхто моє серце не слухає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512718
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2014
автор: Іринка Свердан