Ти знаєш, інколи так хочеться любити,
Порятував, щоб хтось від самоти.
Хочеться по травинці босоніж бігти,
В чиїсь обійми падати...
Я прокидаюсь вдень і ніч сама,
Поговорити хочеться із тим, кого нема.
Та це не біль, не жалість, не слова.
Це просто ще один ранок, ще одна Я.
Ти знаєш, інколи так хочеться любити
І цілувати устоньки твої.
Комусь одному радість всю дарити-
Жити, коли бокал наповнений у вині.
Там, де немає почуттів- не буде й сонця.
Де немає спільного- не треба і слова,
Просто відчинити своє віконце -
Відчути вітер - Я жива!
Ти знаєш, інколи так хочеться любити,
Та краще вже, мабуть, не знать її,
По травичці босоніж бігти
І не зронити сліз своїх!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512635
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2014
автор: Лана Міловия