Час на прощання повернувся.
Востаннє глянути спішу
я в ясні очі, щоб серед ночі
поплакать: біль в душі ношу.
Час на прощання повернувся,
а серце ниє і щемить:
щасливий спогад посміхнувся -
з минулим пам'ять гомонить.
Росою висохне страждання,
розквітне квітами весна...
Вже згаслий слід того кохання
тамує в серці сивина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512197
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: Валентина Лысич