Матінко рідна наша,Ви ненько
Як хочу я Вас обійняти.
Тільки не можу цього зробити
Нас не пускають до хати,
Ми дали клятву
на вірність країні
землю свою боронити
Я прошу Вас мамо,
Ви наша рідненька
За нас лише Бога молити.
Щоби нам дав сили
й терпіння міцного.
Аби лиш могли устояти.
Щоб ми лишилися живими
Тай ще й всі із миром
вернулись до рідної хати.
Я мамо в окопах
з іконкой та хліпцем,
який ви дала в оберіг.
Стою я на варті все днями й ночами
щоб ворог прокрастись не зміг.
Хто міг би подумать,
Ми й гадки не мали,
що станеться з нами все це
Як мирно жили всі!
Все в раз обірвалось...
За що,я питаю ось це?
Ой мамочко,мамцю
А як Вам рідненька,
у Вас є в Росії донька,
Не бачите сина не бачите й доньку.
А хто ж буде Вам помага,
Я мамко іконку тримаю щоденно
і прошу у Бога про мир.
Проте,щоб народ весь покинув стріляти.
Я мрію,що скоро
Вас зможу обняти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512175
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: Світлана Кульбачинська