Люблю життя, коли воно спонтанне,
Коли імпровізація – це все.
Не дома готуватись, а на парах,
Й дико розумне корчити лице.
Люблю життя, коли тягар помірний,
Коли спочить на хвильку маєш шанс,
Коли є друзі і колеги дійсно вірні,
З якими тягнете один баласт.
З ким з перших днів – останні самураї,
З ким кожен день на лінії вогню
Проти тупого стада тих шакалів,
Котрі не знають вірності в бою.
Люблю життя, коли з кінця приходом
Ми залишились тими ким були,
А не піддались аморальним модам.
Ненавиджу розлуку, аж болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512048
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: Тарас Ковалюк