І навіть мартіні стало солодким
Я, щоночі, мов ліки приймаю його
Заливаю ним душу, як в квітні
І спати лягаю, щоб добре було
А зранку встаю і кудись поспішаю
І біль головний з пантелику збиває
І спортом лікую свій розум шалений
У вуличках де є, все надто зелене.
Я про все забуваю, крім тебе
Кожен подих я твій пам'ятаю
Мов мелодію згадую голос
І усмішку безмежну без краю.
Я напевно на час вже залежна
Бо про тебе я думаю часто
Я чекаю, терпляче чекаю,
Поки станеш дорожчим за всесвіт.
Вже півроку пройшло з того часу
Як тебе я мов книгу читаю
І я знаю про тебе багато
Та чи любиш мене я не знаю...
І ти знаєш, яка я плаксива
Як сприймаю все різко і тяжко
Ти весь час мої сльози втираєш
Коли боляче дуже і важко.
Ти для мене став дуже близьким вже,
Щось середнє між другом й коханим
Та так мало й нестерпно мені
Цього стану, що зараз між нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512016
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Іринка Свердан