Молодимось...Літа ж накинули вузду,
Коле у боці:"Ой, - стріляє в спині, - ай".
А серденько так б’ється, стежкою іду,
Милую тебе думкою, люблю і край.
Клен щось шепоче, схилившись до тополі,
Тріпоче листям та - у відповідь мовчить.
Перебачив клен вже у житті доволі -
Цінує радість ту, яку дарує мить.
І соловейко витьохкує своєї,
Бере найвищу ноту - співає душа.
Долі не бажаю собі нічиєї,
Правда, за шал же вчинків розум і карта.
16.07.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2014
автор: Валентина Ланевич