О, Господи, якщо Ти є на світі, -
А Ти ж бо є - зроби, будь ласка,
Щоб більш не сиротіли діти!
Бо в нас війна — це вже не казка...
І це не вигадка, не байка,
І не легенди країв світу,
Так, це -не казка про Бабайку,
Якого легко одурити...
О, Боже мій, якщо Ти є на світі,
Не покидай в лиху годину!
Ти відведи ті злії діти,
Які руйнують Україну.
Не мають права руйнувати,
Хоч всі вони Твої створіння!
Не мають права убивати
І нівечить наше коріння!
Була колись “єдине ціле”
Наша рідненька Україна.
Тепер шматають її тіло
Ї плаче вона як дитина...
Жили собі ми мирно, тихо,
Нікому горя не бажали.
Та “братній край” заради втіхи
Нам показав вже своє “жало”.
Хіба земель вам своїх мало:
Кавказу, тундри, скважин з газом?
Уже і Крим в нас одібрали.
Чи не подавитесь Донбасом?
Донбасівці, вас скоро “кинуть”-
Ви не потрібні їм як люди!
І якщо вас від нас відірвуть,
То процвітання вже не буде!!!
Абхазію ви пригадайте:
Який був край, красою вмитий!
І що з ним сталось, пам’ятаєте?
Тепер навіки він розбитий…
Одумайтесь і схаменіться!
Були єдиним ми народом.
Доки не пізно — зупиніться!
Бо з України всі ми родом!..
О, Боже наш, якщо Ти є на світі, -
А Ти ж бо є - це всім відомо-
Нехай не сиротіють діти!
І світом править Боже Слово!
24.06.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511519
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: Олена Козацька