Ніхто не знає, як про це сказати,
Всі – щиросердні, милі, добрі…
Та в когось скоро набридає грати,
І хочеться заїхати собі по морді.
Прокинься, ідіотка! Ти втрачаєш
Свій час, можливості, і щось своє!
Ти зранку і до вечора гасаєш…
Ненавиджу твоє замучене лице!
Ну що ти маєш, крім цієї писанини?
Вірші не діти, їх народжуєш за раз,
Якби хоча б писала ти картини,
У тих заняттях хоч якийсь аванс.
Аванс на час, аванс на іншу долю,
На оправдання в гамі кольорів,
Ти захопилась не тією грою,
У інших теж багато цих дарів.
Я знаю, як про це сказати,
Колись я теж про це скажу,
А зараз буду далі грати,
Слова у фарбі розведу.
14/07/2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511320
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2014
автор: Долинська Людмила