Давно колись ходили в Крим
За сіллю чумаки,
Чумацький шлях - їх поводир,
Водив туди й сюди...
І шлях той був не із легких,
То ж доля чумаків
Враз обертала їх усіх
На славних козаків!
Ой, чумаче,
Довго не барись,
Швидко коник скаче,
То вгору, то вниз...
У ті часи чигала скрізь
На козаків напасть:
Вся московітська глупа злість,
Як в картах – чорна масть...
А щоб провчити те хамло,
Їх наглість наказать,
То шаблю, спис, а чи весло,
Козак пускав «гулять»...
Ой, козаче,
Бий всіх ворогів,
Бог тобі віддяче
Відпуском гріхів...
Давно забули москалі,
Кому платили дань,
І кланялись аж до землі,
А то був - кримський хан,
Тепер, згадавши про татар,
В злобі забрали Крим,
Зробили дантенський Тартар
Дорослим і малим...
Ой, козаче,
Час іти по сіль,
Москалю «віддячить» -
Загнать за сто миль!
Хоч сіль у нас в крамницях є,
Та треба знову в Крим,
Бо Україна визнає
Його лише своїм,
То ж треба дати відкоша
Ординським москалям,
Тому козак і поспіша
Назустріч ворогам!
Ой, козаче,
Час іти по сіль,
Москалю «віддячить» -
Загнать за сто миль!
Ой, козаче,
Бий всіх ворогів,
Бог тобі віддячить
Відпуском гріхів...
10.07.2014
++++++++++++++++++++++++++
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510951
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 12.07.2014
автор: Віктор Погуляй