Довіку будуть плакать мами
За дітьми, вбитими війною.
І нитимуть в негоду рани
У тих, хто вийшли з пекла бою.
З нас кожного буде ламати
Від кров’ю вимощених кроків.
Бо ми не звикли воювати.
Ми жили мирно скільки років!
Та мусимо зібрати волю
І відповідь злочинцям дати.
Ми ж хочемо змінити долю?
Ми ж хочемо країну мати?
Зламає зуби ворог клятий
Об нашу впертість, злість святую.
Ми виженем орду із хати!
Ми Україну відбудуєм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510930
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.07.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)