Колись тривога охопила душу.
Так несподівано, нежданно серед ночі.
Я знала лиш,що ще триматись мушу,
Тоді зустріла погляд - чорні очі.
По вулиці ми побрели додому
/я втомленою була до нестями/
А він відповідав на мою втому
Захопленими чорними очами.
Під кожен звук дощу його трусило.
Читався лиш безвинно щирий погляд,
Його забули, він іще без сили...
Він(не як люди) - завжди буде поряд.
Чи він мене, чи я його рятую,
Напевно, це нам двом було так треба...
Він вірний, він завжди мене почує.
З ним вдвох ми доторкаємось до неба.
Не кидайте безсахисних і милих.
Не викидайте уночі під зливу!
Лише у їх очах безмежно щирих,
Себе побачиш істинно щасливим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510814
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2014
автор: Дана Токарчук