Міняється думок моїх екліптика...
Якихось слів би ніжних про весну...
Під вечір набридає про політику:
я що наймавсь - горохом об стіну?!
І музи перельотом довгим зморені,
торкаються з благаннями руки...
У кожного з людей бажання корені -
в сердечних чакрах злісні черв"яки...
Із віровчень влаштовуємо місиво,
вловивши враз прихований момент...
От так ми всі в віках шукаєм істину,
А потім зброю, крайній аргумент...
І невідомо, що й коли з"ясується...
Каламарі і пера у руках...
Та подивіться, як птахи цілуються,
від дощику сховавшись у гілках!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510740
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2014
автор: Лео Нардо