Неспинется бо вже прорізав
гостре лезо наче звіра кігті
на тоненькі нитці віра
і нема куди вже бігти.
Зриваєтся із ланцюгів
втікає з заржавілої старої клітки
незважає на тих хто нехотів
появившися на вулиці нізвідки...
Йде швидко й на проломом,
пофігу що світлофор червоно світить
там вона чекає в ресторані за столом
забув її... та впевнений що він помітить!
28 січня 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510620
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2014
автор: Капітошкове серце