Ви - сон, оманна і єдина осінь,
Душі розрада, чиста й золота,
І не кохать сьогодні я не в змозі,
Ви моя мова, спів і німота.
В пустелі світу, Ви - оазис тихий,
А ніжність Ваша - срібне джерело,
Коли прийде гірке і чорне лихо,
Ви зламане зціліть моє крило.
І будьте світлом і надалі теплим,
Бо ж очі Ваші - сині, як моря,
У скруту все ми разом перетерпим,
Ви моє щастя, небо і зоря.
І моя мука до тремтіння пальців,
Незламна воля, совість, каяття,
Дорога, що зустріне сонце вранці,
І звідки вже немає вороття.
Ви щось казкове, Ви кришталь і сила.
Що так горить й не спалює до тла!
Ви мої білі, наче сніг, вітрила,
До серця дотик щирості й тепла...
І я любить ніяк не перестану,
Коли для інших почуття - це сон,
Ви сіль і ліки на відкриту рану,
Навіки сподіваюсь мій полон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510595
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2014
автор: Невідомська Вікторія