ЛІТНІ ГРОЗИ
Вже зранку під тридцять у ті́ні,
Світило пече так вогнисто...
Ми вечора, наче спасіння,
Чекаємо - вирватись з міста.
Роботи кінець недалеко,
Та наші надії облудні -
Вагітніє зливою спека
І вродить грозу пополу́дні.
По вінця наповниться ринва,
Грім котиться несамовито,
Немов спересердя дверима
Знервовано грюкає літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510461
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 10.07.2014
автор: Лавинюкова Тетяна