Я відкладу із рук від Тебе кулемета.
Вже по степах цвіте морська роса…
А в нас, на жаль, нема на жадність вета,
Та калатає з серцем - світла боротьба.
Ця мить – то небо вічностей коротких,
І день світилами не сходить і не снить.
Лише цілункам, з черешень солодких,
До тла вчорашній смуток спопелить.
(Не збавить честі суму мор, ні клекіт,
Бо вірність в’ється, мов алмаз, тверда).
Вслухаюсь з посміхом тремким у лепіт,
Яким неспішно дихає Твоя душа…
9 липня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2014
автор: Люба Скоробогата