А знаєш, за років п’ять
Я стоятиму в білій сукні
І мамин улюблений зять
Ніжно візьме мене за руку.
Голос чийсь урочисто так
Запитає мене чи згідна,
Я подам головою знак,
Моя мова доволі бідна.
А тоді, як заграє вальс
Й чоловік поведе до танцю,
Не чіпайте благаю нас,
Бо почне вже викручувать пальці,
Бо почне кричати душа
Й вириватись назовні крізь сльози,
Прошу я, щоб ніхто не зважав,
Й не даруйте маленькі рози!
Щойно вийду я за поріг,
Ви залийте шампанським серце,
Щоб душа не подалась в біг,
Бо назад зачинились дверці.
І нарешті тоді збагну,
Що це все, це остання точка
Я ніколи вже не назву
Твоїм прізвищем свого синочка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2014
автор: Юлія Бричко