Тихо ручка торкнулася паперу
Шум міста до кімнати увірвавсь
Слова перетворились на химеру
І в рядки сум кішкою прокравсь
Чай давно вже захололий
Я п’ю і перлинки – сльози по щоках
А місяць, мов старий і кволий
Захисту шука в моїх руках
Я тебе так нестримно кохаю
І в морі очей твоїх розчиняюсь
Лиш твоє ім’я промовляю
В обіймах твоїх від проблем заховаюсь
Як же набридло тебе відпускати
І до розлуки рахувати години
Без тебе не повинно світати
Бо не бачу без тебе я днини
Твій голос в душі замість пісні лунає
Закарбувався твій образ в думках
Наш роман ніхто не прочитає
При заздрості запалених свічках
Без тебе постіль така самотня
А ніч, немов хижий звір
Без поцілунків твоїх - безодня
І час – страшний конвоїр
Якби ти знав як зустрічі чекаю
І щосили хочу до тебе пригорнутись
Поки ж намистинки щастя я збираю
Щоб хоч у солодких спогадах забутись
© Леся Приліпко¸06.07.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2014
автор: Леся Приліпко-Руснак