Дивно, Ви хочете, щоб Вас любили і в той самий момент, не кохаючи розбиваєте комусь серце. Повільно, але настільки впевнено, що біль потім не минає роками і люди стають самотніми, без маленького бажання впускати когось у своє життя. А потім все повертається, б'ючи Вам по обличчю бумерангом, за те, що в якийсь момент Ви не думали про когось, а тільки про себе, про своє егоїстичне бажання бути комусь потрібним, бути кимось коханим. І в той же час не відповідали взаємністю, бо хтось ще квартирував у Вашому серці. А потім нарікаєте на долю і кажете, що це несправедливо, що Ви цього не заслужили. А Ви подумайте, в який саме момент Ви схибили, кого вбили своєю байдужістю, кому наплювали в душу, кого викинули наче сміття. Згадайте, скільки болю завдали і достойно прийміть те, що повернулось проти Вас. Бо на все в цьому житті є причина, без причини не буває падінь, без падінь не буває злетів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509257
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2014
автор: Цілковито незалежна