Навіщо ці війни криваві страшні,
Що збирають життя,
Мов насіння.
Не жаліють
Старих і діток малих.
Несуть лиш розрухи і злидні.
І підуть рідні воювати,
Не за життя уже
На смерть.
І навіть важко це казати,
Що не побачимо ми їх .
І будуть пустелі,
Життя в них не буде,
Лиш біди й застигша вже кров.
Самі лише згадки
Про щиру,вірну,вкраїнську любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509066
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2014
автор: Валерія