Лиха біда на Україну впала…

[b]ЛИХА  БІДА  НА  УКРАЇНУ  ВПАЛА...[/b]

Лиха  біда  на  Україну  впала
І  мирне  небо  хмари  затягли.
Красуню,  що,  здавалось,  вільна  стала  
Шматують  нелюди,  вдягають  в  кандали.
Вона  пручається,  не  дасть  себе  без  бою,
Не  дасть  ярмо  на  шию  одягти,
Бо  скарбу  більшого  за  вічну,  святу  волю
У  світі  неможливо  віднайти.
І  у  очах  блакитних  сльози  стали,
Бо  в  бій  нещадний  йдуть  її  сини,
Котрих  ростила,  пестила,  плекала,
Кому  давала  душу  й  мирні  сни.
Ті  хлопчики,  кого  у  гай  водила
Весною  показать  калини  цвіт,
Ті,  кого  берегла  і  так  любила,  
Кому  до  ніг  стелила  цілий  світ.
А  у  синів  тих  постаті  козацькі
І  очі  в  них  безстрашні  та  рішучі,  
З’єднали  їх  незламні  клятви  братські,  
До  діла  вони  гожі  та  тямущі.
На  плечі  їх  нелегкий  ліг  тягар  -
У  їх  руках  майбутнє  поколінь,
Та  їх  серця  коштовні  мов  янтар
І  совість  чиста  та  без  докорів    сумлінь.  
Ми  вірим  в  них,  вони  наша  надія,
І  воля  їх  не  зламна,  наче  сталь,
Над  ними  дух  славетний  пломеніє,
І  їх  думки  прозорі  мов  кришталь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509064
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.07.2014
автор: Джесси Роуз