(казка)
Принцеса чекає Принца. Її, ще маленьку, замкнули у старій вежі на самому вершечку в маленькій кімнатці. Принцеса скорилася долі… Пряла, ткала килими, гаптувала золотом… І співала прекрасну пісню про Золотого Дракона. Принцеса читала старовинні книжки і мріяла, мріяла, мріяла… В одній із книжок зазначалося, що Золотий Дракон, який стереже вхід до вежі, буде переможений, можливо, на війні. Що переможе його чарівний меч…
18 років прожила Принцеса у вежі.
Вона розмовляла з пташками, які звили гніздечко коло її маленького віконця, цілувала пелюстки і листочки кімнатних рослин – і вони квітли ще дужче… Наче Попелюшка, прибирала Принцеса у своїй вежі, як леді Моргана – готувала ліки, які були навіть кращими, ніж їх робили алхіміки!
Королівство її давно збідніло, тож у Принцеси не було корони, інкрустованої дорогоцінним камінням і вишитих золотом суконь… Їй шкода було, що все сталося саме так… Але вона знала, що багатство – це лише пил, і варто Мойрам один раз дмухнути на нього – він розчиниться у повітрі…
І Принцеса танцювала по своїй кімнатці у маленьких черевичках із тканини. Кружляла й кружляла кімнатою, і мріяла… Вона так захопилася, що стерла черевички до дірок…
Принцеса багато плакала і все мріяла, що одного дня по неї таки приїде Принц, визволить її із вежі і забере із собою. Дівчина мріяла… Вона вишивала величезне знамено, яке мав підняти вгору Принц, і з яким мав їхати на війну… І чекала, чекала, чекала…
Проходили години, дні, місяці… Принцеса ходила колами по кімнаті, наче загнаний звір і чекала, чекала, чекала…Їй постійно здавалося, що ось сьогодні він точно приїде! І навіть читала знаки на небі і у книжках… Але його не було. Їй здавалося, що вона бачить послання від нього – що ось він, затримався у тяжкому бою із своїми драконами, але він кохає її і скоро прийде… Принцеса чекала.
Однієї зоряної ночі Принцеса, як завжди, стояла коло вікна і виглядала Принца. З неба скотилася зоря – і дівчина загадала бажання. Вона хотіла, щоб її врятував Принц. Вона була дуже стомлена і… заснула.
І наснився їй дивний сон… Квітучі сади, сонце заливає садок, співають пташки, а у повітрі розлиті ніжні квіткові аромати… Принцеса йде босоніж по килиму з квітів, прохолодна роса омиває їй ноги… Грає скрипка… Принцеса бачить перед собою чарівний замок і свою вежу, яку охороняє Дракон. До дівчини підходить жінка у білому, бере її за руку і каже: «Ти станеш вільною! Але треба здолати Дракона».
Прокинулася Принцеса і стала думати, що їй робити… Глянула в люстерко, а тоді у маленьке віконце…
-Як довго я чекаю на Принца… Тисячі днів і ночей, сотні зорепадів, десяток зим і літ… А що як він взагалі не приїде?!!
Одного разу, прибираючи в кімнаті, Принцеса знайшла меч у таємній ніші в одній зі стін… І взяла тоді вона його і вирішила трохи потренуватися, бо ж досі ще ніколи не тримала зброї у руках. Не одне горнятко розбила вона, вимахуючи мечем, не один раз падала сама… Та якось випадково торкнулася кам’яної стіни… Один із каменів втиснувся у стіну і книжкова шафа, що стояла поряд, відсунулась вбік! А за нею були… двері!
-Невже це… вихід?! – здивувалася Принцеса.
Вона обережно підійшла, ще трохи відсунула шафу і відчинила двері… За ними були сходи, що вели вниз!
-І чому я раніше не знала, що є вихід?! – вигукнула Принцеса.
З мечем в одній руці, та прихопивши бойове знамено в іншій (яке дівчина гаптувала для Принца), вона вийшла з кімнати і стала спускатися сходами вниз. Сходинок була сила-силенна! Тож Принцесі доводилося часто зупинятися, щоб перепочити…
І от, нарешті вона на землі. Вільна та озброєна!
«Чого чекати?» - подумала Принцеса і пішла просто до лігва Дракона.
Золотий Дракон аж ніяк не очікував побачити Принцесу… Тож лише посміявся з її намірів здобути свободу, і… спокійно ліг спати.
Він не взяв до уваги, що Принцеса, хоч і не була дуже сильною, проте була напрочуд відважною! Дівчина відрубала Драконові голову чарівним, як виявилося, мечем (бо у звіра не повиростали нові голови) і скинула його знамено, натомість повісивши власне.
Раптом чари почали розвіюватися… Королівство прокинулося від сну… Навколо все розквітло, з’явилися люди…
Щаслива Принцеса привітала свій народ. Її проголосили Королевою. Вона поїхала у свій замок із почестями.
І тут з’явився Принц.
-Я врятую тебе! – запевняв він. – Де той Дракон, що його треба здолати?!
-Він мертвий – я його перемогла – усміхнулась дівчина.
-Але ж я приїхав, щоб врятувати тебе – не вгамовувався Принц.
-Дякую, але мені вже це не потрібно.
«І чому цих принців ніколи немає поруч, коли вони так потрібні?» - подумала дівчина і зітхнула…
2011 – 2014 рр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508975
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2014
автор: Sereniti_Flawia