Лист без адреси

Черговий  вірш  із  серця  витягаю,
Минув  вже  рік,як  блискнула  гроза
У  почуттях,  яких  уже  немає,
І  так  самотньо  котиться  сльоза...
Усе  наївний,  думав,  що  минеться,
Що  ти  кохаєш  досі,  як  колись,
Що  той  магніт  кохання  збережеться,
Та  все  пройшло,  окреслилось,  і  ввись.
Мовчить  душа,  і  ти  мовчиш,  не  знаєш,
Тебе  ж  побачу,  серденько  щемить,
Мені  байдужо  те  "Привіт"  кидаєш,
І  мовчки  йдеш,  а  потяг  мій  біжить...
О  як  нестерпно  згадую  минуле,
Сьогодні  рік,  як  раптом  розійшлись,
Мене  забула,  швидко  ти  забула,
Хоча  довіку  бути  ми  клялись.
Твої  ж  дарунки  досі  зберігаю,
Любов  до  тебе  в  серці  заграє,
Не  видаляю  спогади,  чекаю...
Чого?...Для  чого?...Що  це  все  дає?
Руйную  нерви,  часом  запиваю,
І  регресивно  в  мене  на  душі,
Минув  той  рік,  та  досі  пам'ятаю
Як  раптом  став  та  вилетів  з  осі.
Закритий  лист  з  адресою,  без  марки,
А  в  нім  слова  де  відчай  виграє,
В  кінці  листа  поставив  я  трикрапку,
Не  надіслав...Таке  життя  моє.
26.5.2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508781
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Назарій Андрійчук