І поки мудрі дяді й тьоті
міркую, як нам воювать.
Мале дитя з лицем в скорботі...
До батька всі думки летять.
Щоб все згадати як він прийде.
Щоб все йому розповісти.
Куди і скільки раз поїдем...
Які прочитані казки.
-Матусю, мамочко, ще довго?..
Чому мовчиш ти, як німа?..
Та в відпові лише три слова,
вже більше БАТЬКА В НАС НЕМА...
-Це ж як матусю, та що сталось?..
Татусю, таточку, не йди!!!
Отак й дитинство обірвалось...
І думка в пропасть, в нікуди...
Таж поміркуймо всі дорослі,
як нам всім краще далі жить...
Якщо приходиться ДИТИНІ,
свойого БАТЬКА хоронить.
01 07 2014 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508754
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Наталя Боднарук