Спочатку був дощ. Потім липень став липнем.
Пеклися маршрутки на асфальту плиті.
Здавалось, що сонце ніколи не зникне,
що ночі не будуть такі золоті.
Але напливали, мов затінки в спеку,
як айсберги чорні -- рятунки надій.
Слова, що спішили в сподівану мекку
будили безсоння, мов сліди на воді.
І сни бунтували, але, хто їх слухав,
як серце стрічало буденні дива.
Немовби злітало щось голубом-Духом
в незграбні, безкрилі, та щирі СЛОВА,
наповнивши змістом украденим в міста
із лона мостів і омертвлених стін...
І снилась - не снилася діва пречиста --
де я біля образу Її колін...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508727
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Олександр Букатюк