Ми замкнУті. Замкнулись. Відпали...
Ти себе подаруєш мені
У порожньому темному залі...
В цілім світі тепер ми одні.
Я бажаю до тебе торкнутись
Рухом- з лона і вверх до чола...
Боже, як же до тебе звернутись,
Щоб ти сукню повільно зняла?
Як звернутись? Потреби немає...
Рух легкий... Переливчастий сміх-
І тканина повільно спадає
До красивих оголених ніг...
Ти тремтиш, як білизна лягає
На підлогу, і рухом ноги
Ти тендітно її відкидаєш,
Вся відважно набравшись снаги,
Від роздЯгнутості ледь сп"яніла-
Що здійсниться- уже не мине,
Ти тріпочеш оголеним тілом...
Ти, здригнувшись, чекаєш мене...
Ми в сплетінні тіла поєднали.
Тільки простір і ми. Віч- на вІч.
У порожньому темному залі
Танці шалу творИмо всю ніч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2014
автор: Сокольник