Коли земля почорніє від горя…
І відчай переллється через край…
У хвиль високих голубого моря
Ти ім’я того болю запитай…
Або піди в безмежно – сині гори…
Де вже не чути навіть солов’я…
Відкрий обійми всім отим просторам…
І прокричи – яке ж твоє ім’я?!...
Бо я твій біль… тамований віками…
Пісень твоїх… невипитість до дна…
І мрій твоїх… безмежність між зірками…
І відчаю… найглибша глибина…
…..Коли консолі схиляться над нами…
І небо відірветься… від землі…
Відчуєш біль… тамований віками…
…..І тільки ехо… дикими лісами…
Побудь іще зі мною…..Наталі……..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508106
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2014
автор: гостя