Я відкрита душею. Запрошую в гості.
Посаджу у вітальні моїх аксіом.
Не поставлю на стіл ні гордині, ні злості,
Наллю в келих довіру з солодким смаком.
Я замріяність власну у сейф не закину,
Не сховаю в шухлядку розсіяність, ні.
Щоб побачили ви не картинку – людину,
Не змалюю того, що немає в мені.
Але далі вітальні пускати не стану.
Подивіться довкола: тут сотні дверей.
Лабіринтом лукавства, терору, обману
Не дістатись душевних таємних речей.
Я ключів від замків тих, повірте, не маю.
Відкриваються двері самі лише тим,
Хто у серці любов, хто добро не втрачає,
І доводить не словом, а ділом своїм.
Сім замків на далеких, глибоких, таємних...
Не пускаю нікого, й сама не ходжу.
Бо крім світлих дверей ще багато є темних.
Сподіваюсь, ніколи їх не покажу.
Я відкрита душею. Запрошую в гості.
На гостину покличете – радо прийду.
Нема в зв’язці ключів ні гордині, ні злості.
Свої двері у вашому серці знайду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508000
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: Серафима Пант