Я щоразу тебе знаходив
серед неба ( шукала щастя)
і у краплях німої води.
У очах непомітний подив -
я боявся, що можеш впасти,
і до тебе летів туди .
Пролітав я крізь час і простір,
розбивав, наче вітер, хмари,
проходив крутий віраж.
Але небо - безлюдний острів
(шкода, що розвіялись чари),
а ти - тільки в ньому міраж.[i][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507569
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2014
автор: Любомир Винник